Меню

1958

Раймон Копа
13.10.1931 - 03.03.2017
Прізвисько: Футбольний Наполеон
Громадянство: Франція
Зріст: 169 см
Позиція: форвард


Роки виступівКраїнаКлубІгорГолів
1949 - 1951Франція ФранціяАнжерс6015
1951 - 1956Франція ФранціяСтад де Реймс15848
1956 - 1959Іспанія ІспаніяРеал Мадрид7924
1959 - 1964Франція ФранціяСтад де Реймс24436
Всього:Голів в матчі: 0.23541123
Роки виступівЗбірнаІгорГолів
1952 - 1962Франція Франція4518
Всього:Голів в матчі: 0.44518
МісцеГравецьОчки
1
Раймон Копа71
2
Гельмут Ран40
3
Жуст Фонтен23

Французькі фанати, що вважають Раймона Копа одним із найкращих нападників в історії світового футболу, не дуже люблять згадувати, що по походженню він поляк, хоча і народився в французькому місті Ное-ле-Мін на півночі Франції. Родився і виріс він під ім’ям Роман Копашевський. Його батько, польський шахтар, в кінці 1920-х років в пошуках кращого життя емігрував в індустріальну північну частину Франції. В селещі Ное-Ли-Міне (Новошахтинськ) і з’явився на світ Раймон Копа. Народженого в 1931 році майбутнього футболіста звали спочатку не Раймоном, а Романом. Однак для шкільних приятелів він відразу став на французький манер Копа, а ім’я Роман перетворилось в Раймон. Довгі прізвища в Франції були не в моді. Так потім і залишилось.

ШАХТАР АБО ФУТБОЛІСТ?

З важкою професією шахтаря Роман познайомився ще в підлітковому віці. Батько, готуючи сина до гірницької профессії, брав сина в забій, доручаючи йому малокваліфіковану роботу. Освоюючи непросте ремесло, Роман ледве не став інвалідом - його в чотирнадцять років зачіпила вагонетка, що зійшла з рельсів. Молодший Копашевський відбувся порівняно легко - ціною втрати двух фаланг на вказівному пальці лівої руки. Він заявив батьку, що більше не спуститься в шахту ні за яких обставин. Тим більше що вже тоді він став пов’язувати великі надії з футболом.

Тепер весь вільний від навчання час займав футбол. Раймону пощастило. Сім’я Копашевських жила поруч зі стадіоном міського клубу, а шкільний учитель фізкультури готував навчальну програму з помітним ухилом в сторону футболу. При клубі була дитяча футбольна школа, що не зупиняла роботу навіть в роки фашистської окупації.

Я завжди грав з хлопцями з наступної вікової групи. В юнацькій команді я представляв Ное-Ле-Мін в третьому французькому дивізіоні, - згадує він. - Головний інженер шахти, в якій я працював, був директором клубу, але він ніяк не допоміг розвитку моєї футбольної кар’єри.

ШЛЯХ НАПОЛЕОНА

В 11 років Романа прийняли в дитячу команду, звідки він, пройшовши всі вікові сходинки, в 17 років став гравцем основного складу. Саме команда під назвою US "Ное Ле Міне" була відправною точкою в футбольній кар’єрі Копи. Попри всі об’єктивні завади, в 1949 году Копа зайняв друге місце в республіканському юнацькому турнірі.

Я тоді думав, що мною серйозно зацікавились провідні клуби півночі Франції - "Лілль", "Ланс", "Валанс’єн" або "Рубе". Сильно засмутився, коли мені надійшло тільки одне запрошення від "Анжера", клубу другого дивізіону.

Через рік був підписаний перший професійний контракт з клубом "Анже". В "Анжері" Копа успішно грав на позиції правого крайнього нападника. При невисокому зрості він відрізнявся великорю швидкістю, різкістю в рухах і дуже любив грати з захисниками в обведення, буквально вимотуючи їх своїми нескінченними фінтами.

Могло навіть здатися, що він черезмірно захоплюється індивідуальною грою, але після серії фінтів слідував неочікуванний і дуже точний пас партнеру, що встиг зайняти вигідну позицію. При цьому сам Копа забивав не дуже багато, але приносив багато користі своїй команді. Ще він був неймовірно витривалим і міг носитись по полю без втоми.

Він грав настільки успішно, що через три роки став гравцем "Реймса" - одного із найсильніших в той час клубів Франції. Сума трансфера склала 1,2 мільйона франків (на той момент - 1300 британських фунтів). Двадцятирічний Копа, зарплата якого підскочила більш як в 12 разів, відразу почав виправдовувати вкладені в нього гроші і радувати публіку чудовим дриблінгом. Мудрий наставник Альбер Батте швидко зрозумів, що оптимальна позиція Копа - форвард. За короткий час Копа став провідним футболістом клубу, молодіжної збірної, а незабаром і національної команди Франції (дебют 5 жовтня 1952 року в матчі з Об’єднаною командою Німеччини в Парижі - 3:1, перемога Франції).

В 1953 році "Реймс" при безпосередній участі Копи став чемпіоном країни. В фіналі Латинського кубку (попередника Кубку європейських чемпіонів) "Реймс" розгромив "Мілан" з рахунком 3:0.

Незбаром "Мілан" зробив мені пропозицію, але я хотів виступати за найкращий клуб світу - за мадридський "Реал".

Через рік Раймон в складі збірної Франції відправився на свій перший чемпіонат світу в Швейцарію. Для французів він склався безуспішно. Вони зіграли тільки 2 матчі, вигравши у мексиканців, програвши югославам, і так завершили боротьбу. Фактично, від команди Франції ніхто тоді і не очікував сюрпризів. Незаперечним фаворитом була збірна Угорщини з її блискучими гравцями Хідегкуті, Пушкашем, Кочішем, воротарем Грошічем. Вона і піднесла сюрприз, в фіналі раптово програвши команді ФРН, яка вперше стала чемпіоном світу.

Проте "Реймс" незабаром добився більшого успіху. В 1955 році "Реймс" - знову чемпіон Франції, в 1956 році клуб Копи добрався до фіналу першого розіграшу Кубку Чемпіонів, де "Реймс" в "Парку принців", ведучи по ходу - 2:0, програв в драматичній боротьбі мадридському "Реалу" - 3:4. Але поразка "Реймса" була дуже почесною, так як "Реал" уже тоді скупляв найкращих гравців, де тільки міг, і являв собою, по суті збірну світу, де виділялась аргентинська зірка Альфредо ді Стефано. Для самого Копи результат фінального матчу виявився зовсім неочікуванним – президент "Реалу" Сантьяго Бернабеу, подивившись Копу в грі, запропонував французу перейти в його клуб. Сума контракту була дуже вражаючою. Так Раймон Копа опинився в Мадриді літом 1956 року, де провів три сезони.

На наступний рік він виграв Кубок європейськийх чемпіонів – тепер вже в складі “Реалу”, який завоював його другий раз підряд. Завоював і в третій раз, а потім і в четвертий. Причому в фіналі 1959 года Копі в складі “Реалу” довелось грати проти свого рідного “Реймса”. Двічі разом з “Реалом” Копа ставав чемпіоном Іспанії. Його полюбили мадридські глядачі, його високо цінив президент клубу Сантьяго Бернабеу. І все-таки роки, проведені в "Реалі", Копа оцінював як не найкращі в своїй кар’єрі. Він звикнув бути футбольним солістом, а в мадридському клубі йому довелось грати не на звичному для себя місці, а підігравати нападникам з глибини поля. В тому ж 1959 році Копа вирішив повернутись в “Реймс”. "Золотий м’яч" 1958 року від "Франс футболу" кращому футболісту Європи Раймон Копа отримав абсолютно по праву.

За плечима у нього вже був чемпіонат світу 1958 року в Швеції, де збірна Франції добилась великого успіху, завоювавши третє місце. Французи показали блискучу, яскраву, дуже результативну гру. Збірну Парагваю, наприклад, розгромили в груповому турнірі з рахунком 7:3. В четвертьфіналі забили чотири “сухих” м’ячі збірній Північної Ірландії.

В полуфінальному матчі, правда, сильніше виявились майбутні чемпіони світу – бразильці, що виграли з рахунком 5:2. Три м’ячі забив в ворота збірної Франції юний Пеле. Але в матчі за третє місце французи знову були надрезультативні – матч зі збірною ФРН закінчився з рахунком 6:3. Душою французького нападу був Раймон Копа. Він складав блискучу пару з гравцем того ж “Реймсу” Жюстом Фонтеном, який став найкращим бомбардиром чемпіонату, забивши 13 голів. Фонтен перевершив досягнення угорця Шандора Кочіша, що забив на чемпіонаті 1954 року 11 мячів. Рекорд французького форварда не побитий до цих пір – тільки одного разу до нього наблизився німець Герд Мюллер, що забив на мексиканському чемпіонаті 1970 року 10 м’ячів.Раймон Копа 1959

Три легенди "Реалу": Копа, ді Стефано, Пушкаш (1959)
Раймон Копа 1958
Копа з "Золотим м’ячем"

А незабаром відновилось і його партнерство з Фонтеном, коли в 1959 році Раймон повернувся додому з Піренеїв. Зі своїм неперевершеним дуетом форвардів "Реймс" ще двічі ставав чемпіоном Франції. На жаль, другого разу вже без Фонтена. Отримавши в 1961 році важку травму – подвійний перелом ноги, – талановитий футболіст, якому було всього двадцять вісім років, був змушений завершити кар’єру.

ЗАВЕРШЕННЯ КАР’ЄРИ

Передчасно завершив футбольну кар’єру і Копа. Після перелому ноги він переніс дві важкі операції. 11 листопада 1962 року він провів свій останній 45-й матч (18 голів) в складі збірної Франції проти збірної Угорщини в Парижі (2:3).

Раймон Копа 1962
Останній раз в формі збірної Франції

В 1963 році його запросили в збірну світу, що проводила матч з командою Великобританії, присвячений 100-літтю британського футболу. Разом з Копа в сбірну футбольних зірок входили Пушкаш, Эйсебио, ді Стефано, а ворота захищав Лев Яшин. Свій останній матч в “Реймсі” Раймон Копа зіграв в 1964 році. До цього часу в нього вже був свій бізнес – фабрика з виготовлення соків.

В 1968 році Копа увійшов в Раду директорів "Реймсу", через рік став членом федеральної ради Французької федерації футболу. І раптом осінню 1970 року з’являється сенсаційне повідомлення: "Копа повертається в футбол!" Пов’язано це було з тим, що “Реймсу”, що повернувся в еліту французького футболу не вистачало до нормального складу одного футболіста. Ним і став Копа. Але чекати нових звершень від гравця, якому пішов сороковий рік, було наївно. Його короткочасне повернення обмежилось кількома виходами на поле. Проте в тому ж році він став першим із французьких футболістів, нагороджених орденом Почесного легіону.

На початку 1970-х Копа був обраний почесним президентом клуба "Анжер", в 1972 році вийшла книга Раймона Копи "Мій футбол". Достатньо успішно проявив він свої здібності і на телекоментаторському поприщі, грав в матчах ветеранів футболу Франції. 16 листопада 1985 року Копа вийшов на поле в складі збірної ветеранів Франції в матчі, який був перед відбірковим матчем ЧС-86 з Югославією.

Чемпіонат світу 1998 року Копа дивився з ложі почесних гостей. Він представляв національне поштовое відомство - одного з офіційних партнерів оргкомітету чемпіонату світу. Був дуже радий перемозі "триколірних", але не переставляв заявляти, що якби йому з Фонтеном скинути років по сорок, гру нинішньої збірної Франції вони би не зіпсували...

Раймон Копа 2011
Мішель Платіні вручив Копі нагороду президента УЄФА (2011)

Можливо, сьогодні в футболі стало надто багато грошей. Не хочу здатись старомодним, але сьогодні футбол залежить від телебачення, що не завжди добре. В теперишній час після закінчення кар’єри футболістам доводилося простіше, ніж було раніше. Що відноситься до мене самого, повісивши бутси на гвіздок, я запустив спортивну марку одягу. В 1991 году остаточно пішов на пенсію, залишився жити на Корсиці і проводжу зараз багато часу в своєму садку.

На 86-му році життя він помер.



Назва нагородиРікКількість
1 Бронзовий м'яч 1956, 1957 2
2 Золотий м'яч 1958 1
3 Срібний м'яч 1959 1

Клуб "Стад де Реймс"
Назва нагородиРікКількість
1 Чемпіон Франції 1953, 1955, 1960, 1962 4
2 Латинський кубок 1953 1

Клуб "Реал Мадрид"
Назва нагородиРікКількість
3 Чемпіон Іспанії 1956/57, 1957/58 2
4 Кубок європейських чемпіонів 1956/57 - 1958/59 3
5 Латинський кубок 1957 1

Назва нагородиОписРік
1 Орден Почесного легіону найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги 1970